Драматична творчість Карпенка-Карого —
це найвище досягнення нашого класичного театру,
театру корифеїв, що стало школою
для українських драматургів нового часу.
(Ростислав Пилипчук)
Народився Іван Карпенко-Карий (справжнє ім'я – Іван Карпович Тобілевич) 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда (тепер Кіровоград). Батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою.
У цій простій, від природи обдарованій родині, виховалася плеяда діячів української культури – три брати, відомі під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський та їхня сестра Марія Садовська-Барілотті. Піднесенням на мистецькі вершини вони насамперед завдячують матері Євдокії Садовській, що чудовим виконанням народних пісень заронила в душі дітей глибоке розуміння багатства й краси українського слова та перші зерна артистичного хисту.
Освіту, до якої так тягнувся хлопець, через матеріальну скруту довелося обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в ІванаТобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління. Малого Івана після науки у дяка, а вслід за ним і молодших братів Михайла і Петра, віддали в Бобринецьке повітове училище.
В 1864 році завдяки сумлінності й дисциплінованості юнака підвищили по службі, і він зайняв посаду канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, а пізніше — посаду столоначальника у кримінальній частині.
В 1865 році, коли повітовим містом визнали Єлисаветград, Карпо Тобілевич переїхав сюди жити разом зі старшим сином. У вільний від роботи час Іван грав у аматорському драматичному гуртку. У 1879 році Іван Карпович втратив матір, наступного року — дружину, потім дочку Галю і справжню берегиню сімейного затишку — бабу Настю. Проте особисті нещастя не вбили в І. Карпенкові-Карому доброти й щирості. Він став найактивнішим членом новоствореного Товариства для поширення ремесел і грамотності, яке на власні кошти утримувало школу для бідних.
Літературну діяльність він розпочав з перекладів українською мовою "Книги чеків" Г. Успенського. Потім було оповідання "Новобранець" (1881), п’єси "Бурлака", "Підпанки" (1883). Твори свої підписував псевдонімом Ігнат Карній (Гнат Карий).
Усього ним написано 18 оригінальних п'єс, для яких характерними є жанрове розкриття (психологічні драми, мелодрами, драматичні балади, сатиричні комедії, трагедії, ліричні комедії, трагікомедії, гротеск, фарс), варіантність тлумачення образів, музичність і філософічність у поєднанні із побутовизмом, дотичність до світової культури, біблійні мотиви і колізії, особлива концепція жінки (серед жіночих образів практично відсутні негативні персонажі).
У жовтні 1883 року за політичну неблагонадійність Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції, а з 1884 року через заборону жити в Україні митець оселився в Новочеркаську.
Навесні 1887 року І. Карпенкові-Карому було дозволено повернутися на Україну. Діставши громадянські права, він приєднався до театральної трупи, створеної його братом П. Саксаганським, у якій до кінця життя працював активно й напружено як артист, режисер, драматург.
У 1897 р. він складає “Записку до з'їзду сценічних діячів”, де з болем пише про безправне становище українського театру, про цензурні та інші урядові утиски.
На матеріалі історичного минулого написано п'єси «Бондарівна» (1884), «Паливода XVIII століття»(1893 р.,підготовчим етапом якого було створення у 1884 р. п'єси «З Івана пан, а з пана Іван»), «Чумаки» (1897), «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896),«Сава Чалий» (1899), «Гандзя» (1902).
Першою українською п'єсою, поставленою в 1907 році у Вінніпезі (Канада), стала драма І. Карпенка-Карого «Бурлака», наступною – комедія «Мартин Боруля» (1908р.), третьою – історично-побутова п'єса «Чумаки» (1910 р.).
В історію національного театру й українського красного письменства Карпенко-Карий увійшов як талановитий актор, батько української комедії та української трагедії, митець, велич творчого доробку якого досі викликає щире подивування.
Його акторська майстерність відзначена в численних театральних рецензіях, що з’являлися в газетах багатьох міст України, Росії, Білорусі. Як актор Іван Карпенко-Карий віртуозно зіграв ролі Назара Стодолі з однойменної драми Тараса Шевченка, Герасима Калитки («Сто тисяч»), Терентія Гавриловича Пузиря («Хазяїн»), Мартина Борулі й Омелька («Мартин Боруля»), Потоцького і Яна Шмигельського («Сава Чалий») з власних творів, Хома («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького) та Барабаш з драми «Богдан Хмельницький» того ж автора, сторож («Про ревізії» Марка Кропивницького).
І. Карпенко-Карий виступав на сцені природно, його гра була надзвичайно тонкою. Актор створював малюнок психічного стану людини «без різких зовнішніх ознак, без зайвих подробиць», однак саме такий підхід до сценічного втілення поведінки персонажа має вважатися вершиною сценічної майстерності.
Індивідуальність його не мала аналогів на українській сцені. У житті і на сцені І. Карпенко-Карий цурався всього показного. Він ненавидів сценічну фальш і нерідко жертвував яскравістю, щоб виграти у достовірності. Невипадково І. Карпенка-Карого зараховано до акторів європейського масштабу.
У 1905 році Іван Карпович тяжко захворів. В січні 1907 р. після лікування в Ялті актор перебував на гастролях в Умані. Це був його останній вихід на сцену. У серпні він виїхав до Берліна, щоб продовжити там лікування, але 15 вересня помре. Тіло його було перевезено і поховано поблизу хутора Надія на Кіровоградщині.
Вражаючи тематичним і жанровим багатством, його драматургія являє собою різноманітну картину життя України протягом століть. В художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв'язок з тогочасними життєвими проблемами.Твори І. Карпенка-Карого багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.
Талановитий драматург-новатор, Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів – соціально-побутовою і соціально-психологічною драмою, історичною драмою та соціальною комедією характерів.
Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передавати найсуттєвіше у психологічно вмотивованій поведінці особистості, він вніс вагомий вклад у розвиток українського театру. І як письменник, і як один з корифеїв сценічного мистецтва Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і патріотом свого краю.
Від часу створення невмирущих п’єс І. Карпенка-Карого пройшло понад десять десятиліть, та його драматургічна спадщина не втратила свого значення.
Твори Івана Карпенка-Карого
Карпенко-Карий І. Будущина в руках нового покоління : вибр. твори / І. Карпенко-Карий,; упоряд., передм. і прим. С. Харченко. – Київ : Країна Мрій, 2009. – 407 с. – (Бібліотека школяра).
Карпенко-Карий І. Вибрані п'єси / І. Карпенко-Карий; вступ. ст. Н. Падалки. – Київ : Держлітвидав УРСР, 1964. – 463 с. : іл.
Карпенко-Карий І. Драматичні твори / І. Карпенко-Карий ; АН УРСР ; вступ. ст., упоряд. і приміт. Р. Пилипчука. – Київ : Наукова думка, 1989. – 604 с. : іл.
Карпенко-Карий І. Майстер драми : драматичні твори І. Карпенко-Карого / І. Карпенко-Карий,; упоряд. А. Чічановського ; передм. Л. С. Дем’янівської ; худож. П. Ткаченко. – Київ : Грамота, 2004. – 494 с.
Карпенко-Карий І. П’єси / І. Карпенко-Карий; передм. О. М. Колінченко. – Київ : Школа, 2006. – 320
Карпенко-Карий І. П'єси / І. Карпенко-Карий; вступ. ст. В. Чорновола. – Київ : Молодь, 1965. – 354 с.
Карпенко-Карий І. Сто тисяч ; Хазяїн та інші п'єси / І. Карпенко-Карий; худож. С. Донець. – Донецьк : БАО, 2007. –383 с. : іл.
Карпенко-Карий І. Суєта : комедія / І. Тобілевич; худож. А. Силаєв. – Київ : Держлітвидав, 1961. – 115 с.
Карпенко-Карий І. Твори в 3-х т. Т. 1 : твори / І. Тобілевич ; упоряд., підгот. текстів, вступ. ст. та прим. Л.Стеценка. – Київ : Держлітвидав, 1960. – 499 с.
Карпенко-Карий І. Хазяїн : драматичні твори / І. Карпенко-Карий ; худож. А. Ленчик. – Харків : Фоліо, 2006. – 315 с.
Про творчість Івана Карпенка-Карого
Антюшина В. Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи : (урок рольової гри за п'єсою І. К. Карпенка-Карого "Сто тисяч") / В. Антюшина// Все для вчителя. – 2011. – № 34-36. – С. 142-145.
Бицак В. Компаративний аналіз комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра та "Мартин Боруля" І. Карпенка-Карого : 10-й кл.: [конспект уроку] / В. Бицак // Укр. мова та літ. (Шк.світ). – 2010. – № 38-40. – С. 9-11.
Городна О. Розвиток драматургії і театру. Український професійний театр. Трупа корифеїв : 10-й кл.: [конспект уроку укр.літ.] / О. Городна // Укр.мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 38-40. – С. 3-8.
Класична українська література (ХІХ - поч. ХХ ст.) // Література : для дітей середнього шк.віку / авт.-упоряд. О. К. Васильєва, Ю. С. Пернатьєв ; худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, С. В. Правдюк. – Харків, 2003. – С.266-288.
Козлов А. Психотипи віків у драмі І. Карпенка-Карого "Розумний і дурень" / А. Козлов // Укр. літ. в загальноосвітній шк. – 2012. – № 10. – С. 8-9. – Бібліогр.: с. 9.
Купцова В. У країнський театр корифеїв : (п’ять уроків з однієї теми за технологічною моделлю В. І. Шуляра "Конструктор уроку літератури: архітектоніка, композиційні елементи, сюжетно-змістовні лінії") / В. Купцова // Укр.мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 26-28. – С. 50-59. – Бібліогр.: с. 59.
Куриліна О. Іван Карпенко-Карий (1845-1907) / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна // Українська література : довід. для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навч. закл. – Кам'янець-Подільський, 2004. – С.174-179.
Карпенко-Карий І. Будущина в руках нового покоління : вибр. твори / І.Карпенко-Карий,; упоряд., передм. і прим. С. Харченко. – Київ: Країна Мрій, 2009. – 407 с. – (Бібліотека школяра).
Карпенко-Карий І. Вибрані п'єси / І. Карпенко-Карий; вступ. ст. Н. Падалки. – Київ : Держлітвидав УРСР, 1964. – 463 с. : іл.
Карпенко-Карий І. Драматичні твори / І. Карпенко-Карий ; АН УРСР ; вступ. ст., упоряд. і приміт. Р. Пилипчука. – Київ : Наукова думка, 1989. – 604 с. : іл.
Карпенко-Карий І. Майстер драми : драматичні твори І. Карпенко-Карого / І. Карпенко-Карий,; упоряд. А. Чічановського ; передм. Л. С. Дем’янівської ; худож. П. Ткаченко. – Київ : Грамота, 2004. – 494 с.
Карпенко-Карий І. П’єси / І. Карпенко-Карий; передм. О. М. Колінченко. – Київ: Школа, 2006. – 320
Карпенко-Карий І. П'єси / І. Карпенко-Карий; вступ. ст. В. Чорновола. – Київ: Молодь, 1965. – 354 с.
Карпенко-Карий І. Сто тисяч ; Хазяїн та інші п'єси / І. Карпенко-Карий; худож. С. Донець. – Донецьк : БАО, 2007. –383 с. : іл.
Карпенко-Карий І. Суєта : комедія / І. Тобілевич; худож. А. Силаєв. – Київ : Держлітвидав, 1961. – 115 с.
Карпенко-Карий І. Твори в 3-х т. Т. 1 : твори / І. Тобілевич ; упоряд., підгот. текстів, вступ. ст. та прим. Л. Стеценка. – Київ: Держлітвидав, 1960. – 499 с.
Карпенко-Карий І. Хазяїн : драматичні твори / І. Карпенко-Карий ; худож. А. Ленчик. – Харків : Фоліо, 2006. – 315 с.
Маковій М. Драматургія І. Карпенка-Карого з погляду рецептивних інтересів молоді / М. Маковій // Укр. літ. в загальноосвітній шк. – 2012. – № 10. – С. 50-52. – Бібліогр.: с. 52.
Матейчук С. І. К. Карпенко-Карий. "Сто тисяч" / С. Матейчук // Все для вчителя. – 2012. – № 17-18. – С. 77.
Мельник Л. Влада грошей у повісті І. Карпенка-Карого "Сто тисяч" / Л. Мельник // Все для вчителя. – 2011. – № 34-36. – С. 132-134.
Ніколюк Л. Іван Карпенко-Карий – драматург, актор, творець українського театру : урок-вистава у 10-му кл. / Л. Ніколюк // Укр.мова та літ. (Шк.світ). – 2014. – № 19. – С. 37-43. – Бібліогр.: с. 43.
Оладько Т. Жанрово-стильові особливості комедії І. Тобілевича (Карпенка-Карого) "Чумаки" / Т. Оладько // Укр. мова і літ. в шк. – 2010. – № 7. – С. 39-41. – Бібліогр.: с. 42.
Павлів І. Історична трагедія Івана Карпенка-Карого "Сава Чалий" : спарений урок у 10 кл. / І. Павлів // Дивослово. – 2010. – № 11. – С. 21-30. – Бібліогр.: с. 30.
Шваєвська О. Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням наживи : за драмою Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" / О. Шваєвська // Дивослово. – 2014. – № 12. – С. 11-13.
* * *
Карпенко-Карий Іван – життєвий та творчий шлях [Електронний ресурс] // Бібліотека школяра : [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.ukrtvory.com.ua/karpenko.html, доступ вільний. (13.01.2015) – Назва з екрана.
