Ти - вічний біль, Афганістан.
Ти - наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей -
Не всі вернулися сини із тих ночей.
Цими словами ми почали годину пам'яті, присвячену річниці виводу військ з Афганістану, яка називається "Ти вічний біль, Афганістан."
Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. В заході прийняли участь учні 7-11 класів, а також в школу завітали колишні військові, люди, які на собі відчули весь жах війни в Афганістані, наші односельці : Копил Іван Григорович та Гнатович Віктор Михайлович.
Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим.
Комментариев нет:
Отправить комментарий